HOME | DD

Description
Baturin. The Nizhyn Gate at the beginning of the 1650-s. Paper, gouashe, 31x22 cm
Батурин. Ніжинська брама станом на початок 1650-х рр. Варіант реконструкції. Папір, гуаш, 31 х 22 см

опубліковано в:
Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні студії Батурина 2018 – 2019 рр. Реконструкції герба Івана Мазепи (До 350-ліття від проголошення Батурина гетьманською столицею) – Торонто: «Гомін України»/“Ukrainian Echo” Publishing Company Ltd. – С. 19.

Міські укріплення ранньомодерного Батурина досліджені археологами значно слабше, ніж, скажімо, фортифікаційні споруди батуринського Замку. Відповідно, запропонована реконструкція базується, насамперед, на інформації писемних, зображальних та топографічних джерел. Відомо, що Батуринська фортеця заснована у 1620 – 1630-х рр. (1) Згідно даних Присяжної книги Ніжинського полку за 1654 р., з трьох боків Батурин захищався ровом, валом, шістьма кутовими глухими та трьома проїзними вежами (2). З інших джерел відомо, що вежі-брами мали назви відповідно до напрямків, на яких вони розташовувалися: Сосницька (Новомлинська), Ніжинська (Київська) та Конотопська (3).
Локалізація веж, валу та рову встановлюється доволі точно на основі сучасної топографії, однак уявлення про конструктивні особливості укріплень Батурина багато в чому лишаються гіпотетичними. Так, Присяжна книга лише фіксує наявність рову навколо міста. Проте за аналогією з замковим ровом другої половини XVII cт., дослідженим у 2007 р., можемо припустити його V-образний профіль та обшивку схилів деревом. Така обшивка зафіксована для ряду фортець Ніжинського полку і не є чимось унікальним у фортифікаційній практиці східних територій Речі Посполитої (4).
Вал описано як земляний насип, з обох боків облицьований дубовими колодами, що, власне, і знайшло відображення на картині. Гострокіл з бійницями для ведення рушничного вогню в описі прямо не згадується. Однак його наявність досить вірогідна з огляду на поширеність конструкції в синхронних пам’ятках регіону. Про зовнішній вигляд такого гостроколу можна судити з гравюр середини XVII cт., на яких зображено дерев'яні укріплення фортець Литовсько-Польської держави (5).
Про конструкцію веж опис 1654 р. повідомляє лише, що глухі кутові вежі були непокритими, а з-поміж трьох брам перекриття мали дві. Які саме – сказати важко. Тож автор зобразив Конотопську (на дальньому плані) і Ніжинську (на передньому) вкриті шатровими дахами (“покрыты тесом”). Чудове зображення таких веж (і глухих, і проїзних) демонструє малюнок міста Любеча, зроблений Абрахамом ван Вестерфельдом у 1651 р. (6) В контексті нашої теми увага до цього джерела зумовлена тим фактом, що укріплення і Любеча, і Батурина побудовані приблизно одночасно і, враховуючи відносну географічну близькість міст у межах однієї держави, це дозволяє проводити певні паралелі та аналогії. Цілком можливо, що і батуринські башти були сконструйовані за тим же принципом. Глухі вежі на зображенні Любеча показано підквадратними в плані, брами – гранчастими. Датований 1664 р. абрис іншої фортеці Речі Посполитої, Вітебська, зафіксував як чотирьох-, так і шестигранні проїзні вежі (7). Враховуючи загальну планувальну структуру укріплень Батурина, припущення про шести-, а не чотирьохгранну форму Ніжинської брами видається більш вірогдним.

1. Кулаковський П. М. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618 – 1648 рр. / Кулаковський П. М. – Київ: Темпора, 2006. – С. 260 – 261.
2. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець; Ред. кол. П. С. Сохань (голова), В. А. Брехуненко (відп. секр.), О. О. Маврін, Г. К. Швидько. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського; Національний університет "Києво-Могилянська академія”; Ніжинська міська рада. – К., 2003. – С. 234.
3. Коваленко В. П., Ситий Ю. М. Батурин, відкритий археологами (частина І) / Коваленко В. П., Ситий Ю. М. // Батуринська старовина. Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Батуринської трагедії. – К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008. – С. 97 – 145.
4. Присяжні книги 1654 р… – С. 153, 181, 260, 302
5. Волков Н. А. Оборонительные сооружения Беларуси и Украины середины XVII века на рисунках Абрахама Вестерфельда и набросках из архива Радзивиллов в Минске / Волков Н. А. // Новые материалы по истории фортификации. – Вып. 2: Статьи и материалы ІІІ и IV международных научно-практических конференций “Памятники фортификации: история, реставрация, использование”, Архангельск, 20 – 22 сентября 2012 г., 15 – 17 сентября 2016 г. – Архангельск: Новодвинка, 2016. – С. 40 – 52.
6. Бондар О. М., Волков М. О., Кондратьєв І. В. Невідомий малюнок Любеча 1651 р. / Бондар О. М., Волков М. О., Кондратьєв І. В. // Сіверянський літопис. – 2015. – № 4. – С. 44 – 56.
7. Чертеж города Витебска, присланный от воеводы князя Волконского из Витебска 15 ноября 1664 года // РГАДА. Ф. 92. Оп. 1, Витебская губ., № 2 (режим доступу – rgada.info/geos2/ zapros.php?nomer=936).

Description
Baturin. The Nizhyn Gate at the beginning of the 1650-s. Paper, gouashe, 31x22 cm
Батурин. Ніжинська брама станом на початок 1650-х рр. Варіант реконструкції. Папір, гуаш, 31 х 22 см

опубліковано в:
Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні студії Батурина 2018 – 2019 рр. Реконструкції герба Івана Мазепи (До 350-ліття від проголошення Батурина гетьманською столицею) – Торонто: «Гомін України»/“Ukrainian Echo” Publishing Company Ltd. – С. 19.

Міські укріплення ранньомодерного Батурина досліджені археологами значно слабше, ніж, скажімо, фортифікаційні споруди батуринського Замку. Відповідно, запропонована реконструкція базується, насамперед, на інформації писемних, зображальних та топографічних джерел. Відомо, що Батуринська фортеця заснована у 1620 – 1630-х рр. (1) Згідно даних Присяжної книги Ніжинського полку за 1654 р., з трьох боків Батурин захищався ровом, валом, шістьма кутовими глухими та трьома проїзними вежами (2). З інших джерел відомо, що вежі-брами мали назви відповідно до напрямків, на яких вони розташовувалися: Сосницька (Новомлинська), Ніжинська (Київська) та Конотопська (3).
Локалізація веж, валу та рову встановлюється доволі точно на основі сучасної топографії, однак уявлення про конструктивні особливості укріплень Батурина багато в чому лишаються гіпотетичними. Так, Присяжна книга лише фіксує наявність рову навколо міста. Проте за аналогією з замковим ровом другої половини XVII cт., дослідженим у 2007 р., можемо припустити його V-образний профіль та обшивку схилів деревом. Така обшивка зафіксована для ряду фортець Ніжинського полку і не є чимось унікальним у фортифікаційній практиці східних територій Речі Посполитої (4).
Вал описано як земляний насип, з обох боків облицьований дубовими колодами, що, власне, і знайшло відображення на картині. Гострокіл з бійницями для ведення рушничного вогню в описі прямо не згадується. Однак його наявність досить вірогідна з огляду на поширеність конструкції в синхронних пам’ятках регіону. Про зовнішній вигляд такого гостроколу можна судити з гравюр середини XVII cт., на яких зображено дерев'яні укріплення фортець Литовсько-Польської держави (5).
Про конструкцію веж опис 1654 р. повідомляє лише, що глухі кутові вежі були непокритими, а з-поміж трьох брам перекриття мали дві. Які саме – сказати важко. Тож автор зобразив Конотопську (на дальньому плані) і Ніжинську (на передньому) вкриті шатровими дахами (“покрыты тесом”). Чудове зображення таких веж (і глухих, і проїзних) демонструє малюнок міста Любеча, зроблений Абрахамом ван Вестерфельдом у 1651 р. (6) В контексті нашої теми увага до цього джерела зумовлена тим фактом, що укріплення і Любеча, і Батурина побудовані приблизно одночасно і, враховуючи відносну географічну близькість міст у межах однієї держави, це дозволяє проводити певні паралелі та аналогії. Цілком можливо, що і батуринські башти були сконструйовані за тим же принципом. Глухі вежі на зображенні Любеча показано підквадратними в плані, брами – гранчастими. Датований 1664 р. абрис іншої фортеці Речі Посполитої, Вітебська, зафіксував як чотирьох-, так і шестигранні проїзні вежі (7). Враховуючи загальну планувальну структуру укріплень Батурина, припущення про шести-, а не чотирьохгранну форму Ніжинської брами видається більш вірогдним.

1. Кулаковський П. М. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618 – 1648 рр. / Кулаковський П. М. – Київ: Темпора, 2006. – С. 260 – 261.
2. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець; Ред. кол. П. С. Сохань (голова), В. А. Брехуненко (відп. секр.), О. О. Маврін, Г. К. Швидько. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського; Національний університет "Києво-Могилянська академія”; Ніжинська міська рада. – К., 2003. – С. 234.
3. Коваленко В. П., Ситий Ю. М. Батурин, відкритий археологами (частина І) / Коваленко В. П., Ситий Ю. М. // Батуринська старовина. Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Батуринської трагедії. – К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008. – С. 97 – 145.
4. Присяжні книги 1654 р… – С. 153, 181, 260, 302
5. Волков Н. А. Оборонительные сооружения Беларуси и Украины середины XVII века на рисунках Абрахама Вестерфельда и набросках из архива Радзивиллов в Минске / Волков Н. А. // Новые материалы по истории фортификации. – Вып. 2: Статьи и материалы ІІІ и IV международных научно-практических конференций “Памятники фортификации: история, реставрация, использование”, Архангельск, 20 – 22 сентября 2012 г., 15 – 17 сентября 2016 г. – Архангельск: Новодвинка, 2016. – С. 40 – 52.
6. Бондар О. М., Волков М. О., Кондратьєв І. В. Невідомий малюнок Любеча 1651 р. / Бондар О. М., Волков М. О., Кондратьєв І. В. // Сіверянський літопис. – 2015. – № 4. – С. 44 – 56.
7. Чертеж города Витебска, присланный от воеводы князя Волконского из Витебска 15 ноября 1664 года // РГАДА. Ф. 92. Оп. 1, Витебская губ., № 2 (режим доступу – rgada.info/geos2/ zapros.php?nomer=936).